У всіх людей одна святиня,
Куди не глянь, де не спитай,
Рідніша їм своя пустиня,
Аніж земний в чужині рай.
Їм красить все їх рідний край.
Нема без кореня рослини,
А нас, людей, без Батьківщини.
Щороку 22 сiчня весь український
народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх
нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i ділом намагався
вiдродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської
єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської
держави, Запорізької Січі, Визвольної вiйни пiд проводом Богдана
Хмельницького, Гетьманщини. 22 сiчня 1919 року на Софіївській
площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi
десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про
свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.В Актi злуки проголошувалося:
«Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини
Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина
Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi
мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина,
незалежна Українська Республіка».
